Продовжуємо друкувати враження від першого на просторах колишнього СРСР етапу світового спідвейного Гран-прі в Даугавпілсі. Рівненський фан Василь “Татік” Ісаєнко розповідає про те, що відбувалося в закритому парку безпосередньо під час самої гонки.
“Татік”: “До гонки залишилось 5 годин. Ми сідаємо в бус до Кястаса Пуоджукса і їдемо на трек. По дорозі сигналять зустрічні автомобілі, на закритому залізничному переїзді водії махають руками, пропускаючи бус Пуоджукса, таким чином без перешкод ми швидко добираємось до треку. В закритому парку за 5 годин до стартів як у вулику, всі заїжджають, вивантажуються, отримують від відомого в минулому гонщика Володимира Воронкова метанол в каністрах та гуму. Починають з’являтись вболівальники на трибунах, приїхали торгівці атрибутикою з Гнєзно. Потихеньку розкуповуються фігурки гран-пристів на мотоциклах, а ось фігурки Кястаса розкупили моментально, їх було всього 300 штук. Виїзна торгівля пивом, шашликами, ковбасками йде жваво. Все організовано під трибуною і зручності поруч, не треба виходити за межі треку. В закритому парку зустрічаю свого знайомого Томаша Лорека, спідвейного коментатора з польського каналу Полсат Спорт, з яким познайомились на півфіналі особистого чемпіонату світу серед юніорів в Лєшно, він мене знайомить з легендарним Оле Ольсеном. Чути як при представленні мене генеральному рейс-директору світового Гран-прі на англійській мові звучать слова “фан”, “Україна”, “Рівне”, тиснемо один одному руки, деякий час Томаш працює у ролі перекладача, допомагаючи мені вивідати в п. Ольсена найсвіжіші новини світового спідвею.
Час летить непомітно, і ось вже гонщиків скликають на нараду. Всі з острахом поглядають на небо, але, нібито, дощу не буде. До речі, цікава деталь, в квитках було вказано, що приходити з парасольками на стадіон чомусь заборонено, але в день гонки з огляду на можливий дощ приносити їх на стадіон, все ж таки, дозволили. В закритий парк прибігають дівчата зі старту, тут же фотографуємось з ними на згадку, в однієї дівчини волосся нижче колін –це вразило (і не тільки мене), вже після гонки Андреас Йонссон дістав свій фотоапарат і попросив цю красуню йому попозувати.
Загуркотіли двигуни. Гонщиків виводять з закритого парку за межі треку і прямо на дорозі біля треку розсаджують у 3 військових автомобіля. Цим користується один з дуже відомих місцевих фанів на прізвисько “Нульовий”, він залазить в останній броньовик до гранпристів і лягає там на підлозі, таким чином хлопець непомічений охороною попадає на представлення ну і, ясне діло, на гонку. Церемонія вражаюча, кожного гонщика вітають оплесками і салютом. На трибунах вболівальники розмахують латвійськими, польськими, американськими, шведськими, , датськими, австралійськими і, навіть, російськими, прапорами плюс постійне виття сирен.
Розпочинається гонка, описувати її хід я не буду, багато хто її спостерігав по телебаченню і знає результати. Розповім про атмосферу навколо гонки. Трибуни ревуть, вмикається чудове світло, в перервах звучить тяжкий рок. Ось і перший виїзд Кястаса, відчувається хвилювання, трибуни в очікуванні – старт і в боротьбі за третє місце в Кястаса лопнув ремінець, злітає башмак і прикре падіння. В наступних своїх стартах Кястас піднімає трибуни, перший пункт в Гран-Прі в молодого гонщика, позаду Проташевич. В 6-му заїзді Кястас вже другий, позаду Іверсен та Річардсон, а обгін Кястасом в 15 заїзді на останньому повороті самого Томаша Голлоба взагалі викликає ледь не екстаз на трибунах, всі встають і стоячи вітають дебютанта Гран-Прі.
В закритому парку своє життя, не йде гонка в Лі Річардсона, його механіки бігають, вже знімають карбюратор з третього мотоцикла, але і він не допомагає і пригнічений Лі, опустивши голову, ще до закінчення Гран-прі покидає закритий парк. Відразу забігали Григорій Лагута та Андрій Корольов, які надається шанс виїхати на заміну Лі.
Після свого виїзду Андрій Корольов привітав Кястаса з його першим Гран-Прі, а себе з останнім. Нікі Педерсен і тут знаходить час для жартів, підкрадається ззаду до одного з механіків Ніколса який сидить на заведеному запасному мотоциклі перед виїздом на доріжку і починає його лоскотати за боки, той не в змозі відпустити щеплення і газ несамовито сміється, і дереться вверх. Взагалі, в основному всі гонщики дружньо ставляться один до одного, підтримують, підбадьорюють, навколо приємні посмішки. Надходить пора півфіналів, вісімка кращих прямує на жеребкування а за ними юрба теле і фотожурналістів. Тут, поки судді готуються до жеребкування, гонщики знову шуткують, сміються, плескають один одного по плечах, але всі розуміють що настає вирішальна пора змагань. Чемпіон світу-2006 Джейсон Крамп програє в півфіналі, до нього з трибуни приходить дружина з маленькими дочкою та сином і вже фінальний заїзд вони спостерігають разом. Для вболівальників біля закритого парку встановлений величезний екран, від якого в кожний бокс проведено кабелі, багато хто з гонщиків поприєднували свої монітори і цікаві та спірні моменти дивились в повторі. Ми під час гонки заходили до боксу Проташевича подивитись цікаві повтори, особливо цікаво було в такі хвилини почути авторитетну думку Петра по тому чи іншому епізоду.
Позаду драматичний фінальний заїзд, вражаюче нагородження, бризки шампанського і грандіозний феєрверк. Вболівальників через деякий час пускають в закритий парк, всі фотографуються з гонщиками, які охоче позують, посміхаються, роздають автографи та фотографії. До нас із сином також підходять багато знайомих з Даугавпілсу та Риги, зав’язуються цікаві розмови. Сестра Кястаса Крістіна виявила бажання сфотографуватись з Нікі Педерсеном, я за допомогою двох слів “sister” та “Пуоджукса”, показавши на фотоапарат, дав зрозуміти Ніки, що ми хочемо. Данець все зрозумів, сказав момент, підбіг до буса, взяв букет з нагородження і подарував Крістіні, ну і, звісно, фото на пам’ять. Прощаємось з Анджеєм Кравчиком та його помічниками, які відразу їдуть в Польщу, і вирушаємо бусом з треку, по дорозі Кястаса вітають перехожі вигуками, а з автомобілів сигналами. Вже північ, всі збуджені, латвійське телебачення починає повтор Гран–Прі, і ми починаємо дивитись. Приїжджають Володимир Трофимов з дружиною Людмилою та Олегом Філюком, вітають Кястаса з дебютом. Далі вітають спонсори, сусіди , друзі. Всі радісні, емоції через край і звичайно не обійтись без „Української з перцем”. Після п’ятої ранку лягаємо спати.
Будь-яке свято закінчується, і ось о 12:00 наступного дня ми вже дякуємо та прощаємось з гостинною родиною Пуоджуксів і вирушаємо на Рівне. Вражають відмінні дороги Білорусі з темними після 22:00 магазинами, кафе, пустими вулицями, Вночі, перетнувши кордон, вражають дороги України, від яких відвикли за чотири дні, з відкритими нічними магазинами, кафе і гуляючою до ранку молоддю”. В наступному номері читайте враження від перебування в Даугавпілсі Володимира Трофимова та Олега Філюка (віце-президента “Клубу розвитку та підтримки спідвею міста Рівне”)
Другие материалы по теме
Источник: http://Спортивний Ярмарок |