УКРАЇНСЬКА СПІДВЕЙНА ЛІГА: РЕАЛЬНІСТЬ ЧИ УТОПІЯ?

Цьогорічне спідвейне міжсезоння по насиченості подіям дає фору навіть заключний частині сезону-2008. Ми, навіть, в «Спортивному Ярмарку» ніяк не можемо підбити підсумку виступу українських клубів в міжнаціональній і польській лігах, оскільки вся увага прикута до їх планів на сезон наступний. 

Днями в українському спідвейному середовищі постало питання стосовно створення свого повноцінного командного чемпіонату, який б, нарешті, дав можливість українським клубам не почувати себе в ролі «бідних родичів» в зарубіжних лігах. Ініційовано воно було, що цікаво, з гори, тобто з федерації мотоциклетного спорту України. Проект положення майбутньої української ліги спідвею (скорочено – УЛС) був надісланий керівникам усіх українських клубів для ознайомлення, обговорення та прийняття рішення щодо участі в цьому чемпіонаті (або неучасті). Чого більше в цих ідеях: реалізму чи утопізму? Чи буде УЛС сприяти розвитку саме українського спідвею та українських гонщиків? Чи зацікавить вона глядачів? Важко одразу відповісти на усі ці питання. Для початку пропонуємо вам ознайомитися з основними принципами української ліги спідвею, яку пропонують створювати вже зараз і розпочинати дебютній чемпіонат навесні 2009 року.

Отже, в лізі може брати участь від чотирьох команд і більше. Базисна ідея – це дві команди з Рівного, по одній зі Львову та Червонограду (або, як варіант, команда з смт. Чорноморське). В кожній гонці участь беруть чотири клуби, в заїзд виїжджають по одному спортсмену від кожної команди. Кожна команда-учасниця УЛС бере на себе зобов’язання організувати в сезоні 3 змагання. Таким чином чемпіонат виходить 3-коловий, а кількість усіх гонок буде рівнятися 12 за один сезон.

В складі кожної команди на гонку мають бути заявлені 4 основних та 2 запасних гонщики. Обов’язково має бути присутній, як мінімум, один український юніор, який має виступати в кожній серії заїздів. Запасні гонщики, у разі якщо вони дорослі, можуть міняти тільки дорослих гонщиків, а якщо юніори, то будь-кого з основи. В залежності від спільного рішення клубів-учасників УЛС на гонку одна команда може заявити одного чи двох легіонерів. Усього за сезон за команду можуть бути заявлені 4 (5) іноземних гонщиків, але 2 (3) обов’язково перед початком сезону, коли клуб буде подавати заявку з українськими спортсменами. Дозаявка вільних (тобто тих, кого немає в заявках клубів) українських гонщиків дозволена на протязі усього сезону. Натомість перехід спортсменів на протязі основної частини чемпіонату з клубу в клуб не дозволяється.

Кожна гонка має складатися з двадцяти заїздів: 16 основних та чотири додаткових (в 17-му мають виступати ті спортсмени, які на протязі гонки набрали в своїх команд найменшу кількість пунктів і т.д., щоб дійти до кращих з кращих в 20-му заїзді). Пропонується, що до 16-го заїзду включно кожна команда, яка програє лідеру шість і більше пунктів, може використовувати «джокера», тобто гонщика, набрані пункти якого в заїзді після фінішу помножуються на два. Але при цьому кожен гонщик в команді має право тільки один раз за гонку їхати «джокером». Усього за гонку спортсмен може виступати 5 разів + 1 раз в якості «джокера».

Після завершення 3-колового турніру, тобто основної частини чемпіонату, пропонується розіграти суперфінал за участю двох найкращих команд чемпіонату, тільки вже по класичній схемі командної гонки (по шість гонщиків + два запасних в складі кожної команди), який буде складатися з двох гонок (по одній на треці кожної з команд). Команди, які проб’ються до суперфіналу можуть дозаявити собі на ці дві зустрічі українських гонщиків з клубів, які вже закінчать виступи в УЛС.

Фінансування команд-учасниць УЛС відбувається за рахунок коштів клубів, тобто кожна команда сама вирішує кому і скільки платити.

Як бачимо, що багато ідей стосовно формату ліги взяті з інших чемпіонатів, але вони виглядають доволі привабливо, як на нашу думку. В перспективі, якщо команди серйозно віднесуться до змагань, якщо приділять ретельну увагу формуванню складів, запрошенню легіонерів, підготовці мотопарку, то гонки обіцяють бути інтригуючими. А перспектива «рівненського дербі» виглядає, на нашу думку, більш привабливою, аніж споглядання «мук» деяких польських команд на нашому стадіоні.

Це, як то кажуть, на папері. А що в реальності? Команди зі Львову («СКА-Спідвей») та Червонограду («Шахтар») вже погодилися з наступного року виступати в УЛС. Справа за рівненськими клубами.

Коментар з приводу українського командного чемпіонату люб’язно погодився надати нашому виданню керівник червоноградського клубу Андрій Поріцький: «10 листопада минуло, і я можу ознайомити вас з найближчими планами нашої команди. Ми дійсно підтримали ідею проведення саме українського командного чемпіонату, в якому ми самі собі будемо господарями. Від того, як ми підійдемо до реалізації цієї ідеї, на мою думку, залежить її майбутнє, а також майбутнє українського спідвею. Ви знаєте, що в російській лізі нам не пішли на зустріч і хочуть впровадити такі зміни, які автоматично зроблять українську команду статистом в їх чемпіонаті. Тому не бачу сенсу витрачати кошти в подальшому на цю лігу. Хіба що до нашої думки керівники російських клубів все ж таки дослухаються. В польську лігу червоноградська команда взагалі не подавала заявку. Причини я вже вам називав: «копирсатися» з року в рік в другій лізі це не для мене, а потягнути першу лігу я не в змозі. Я підтримую український чемпіонат не тому, що в мене закінчилися кошти, а тому, що я вважаю, що вкладання коштів в наших місцевих гонщиків, наразі, більш логічно. Звертаюся і до керівників рівненських команд, які полюбляють говорити про те, що вони розвивають український спідвей, приєднатися до української ліги, тим самим підтвердивши свої слова реальними справами. Поверніться обличчям від легіонерів до своїх гонщиків, зверніть увагу на молодь, яка хоче займатися цим видом спорту, просто замисліться: «А з прізвищами, власне, яких гонщиків при вашому підході до справи буде асоціюватися Україна, як спідвейна країна, через років 5-6? На одному Карпові далеко не заїздиш…Я пропоную долучитися усім без винятку вболівальників також до процесу виховування чи збереження вже існуючих в нас спідвейних кадрів. Давайте кожну гонку нашого майбутнього українського командного чемпіонату завершувати заїздом найкращих юніорів усіх клубів, а призом для них мають стати ті кошти вболівальників, які під час зустрічі будуть зібрані прямо на стадіоні в спеціальний запломбований ящик. Усі вони до останньої копійки одразу після закінчення заїзду будуть передані переможцю, тільки з умовою, щоб він витратив їх для придбання якоїсь певної спідвейної амуніції. В усякому разі я збираюся запровадити подібну практику в Червонограді. В перспективі ми можемо і наш чемпіонат зробити відкритим. Тільки до цього потрібно підійти розумно, щоб це було, в першу чергу, вигідно саме українським командам. Тепер черга за Рівним визначатися, яким шляхом рухатися далі, Червоноград свій вибір вже зробив».

Сподіваємося, що керівники рівненських клубів не будуть зволікати зі своїми думками з приводу УЛС та участі рівненських команд в цій лізі. Ми готові озвучити їх позицію на шпальтах «Спортивного Ярмарку» вже в найближчому номері.

Володимир Кошовий

«Спортивний Ярмарок»